Пригадаю усе до слова, до зітхання згадаю все,
І мене в недосяжне знову хвиля спогадів понесе.

То наївні, а то суворі, сколихнуть вони спокій мій,
А за ними в холодне море рушить човен моїх надій.

Ой, ті плавання невеселі, як від правди себе втаю?
Pозіб'ється човен об скелі, об гранітну байдужість твою.

Вмийся сонцем у щиру мову, у думок моїх течію -
Я люблю твої губи, і брови, і поставу, і вроду твою!

все слова песни + информация:

написать с помощью: